Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
У 1905 році на Гаваї завезли маленьку рибку гамбузію, щоб боротися з комарами, які переносили хвороби. Однак через понад сто років цей експеримент вважають однією з причин скорочення популяцій рідкісних місцевих видів.
Гамбузію, невелику рибу з південного сходу США, почали масово випускати у водойми Гаваїв на початку ХХ століття. Її запускали у струмки, дренажні канави, рисові поля та плантації таро, розраховуючи, що вона знищуватиме личинок комарів.
Проте риба не обмежилася лише цим кормом. Гамбузія почала поїдати різних дрібних водних мешканців, через що поступово порушила місцеві харчові ланцюги.
Найбільше постраждали ендемічні гавайські бабки роду Megalagrion. Їхні личинки — наяди — мешкають у мілководних ділянках струмків, де після появи нової хижої риби вони стали легкою здобиччю.
До появи гамбузії у високогірних водоймах Гаваїв майже не було таких хижаків, тому місцеві види не мали природного захисту від швидких риб.
Фахівці Служби охорони рибних ресурсів та дикої природи США відносять гамбузію до видів із високим екологічним ризиком. Вона швидко розмножується, витримує різні умови середовища та може виживати навіть за низького рівня кисню у воді.
Через поширення цієї риби два види гавайських бабок — Megalagrion leptodemas і Megalagrion nigrohamatum nigrolineatum — майже зникли з великих територій островів Оаху, Молокаї, Мауї та Гаваї.
Проблема виявилася ширшою, ніж просто зникнення комах. Гамбузія також конкурує за їжу з місцевими гавайськими бичками оопу та поїдає прісноводних креветок опае калаоле. Через скорочення цих видів змінюється і стан водойм, оскільки вони відігравали роль у підтриманні природного балансу.
Позбутися гамбузії виявилося надзвичайно складно. Коли комарів стає менше, риба просто переходить на іншу їжу й продовжує розмножуватися. До того ж самиці не відкладають ікру, а народжують живих мальків, тому навіть одна рибка може започаткувати нову популяцію в ізольованій водоймі.
Екологи зазначають, що повністю вилучити гамбузію з гавайських водойм майже неможливо. Через складну систему струмків і підземних джерел хімічна боротьба може нашкодити й місцевим видам.
Тому природоохоронці зосередилися на захисті тих ділянок, куди риба не може легко потрапити. Серед методів — створення бар’єрів, збереження високогірних струмків і відновлення популяцій рідкісних бабок у безпечних місцях.
Схожа історія сталася і зі сріблястими азійськими коропами у США. Їх завезли для очищення ставків від водоростей і шкідників, але після повеней у 1970-х роках риба потрапила в басейн Міссісіпі й почала витісняти місцеві види.
