Еволюція людини не завершилася тисячі років тому, адже наш організм продовжує змінюватися під впливом харчування, клімату та способу життя. Вчені виявили п’ять показових прикладів таких змін — від здатності дорослих перетравлювати молоко до генетичних особливостей, пов’язаних із короткозорістю.
Попри розвиток медицини та технологій, людство не перестало підкорятися законам природного добору. Генетичні особливості, які допомагають людям пристосовуватися до навколишнього середовища, можуть ставати поширенішими в наступних поколіннях.
Один із найвідоміших прикладів — здатність перетравлювати молоко в дорослому віці. Близько 10 тисяч років тому люди почали одомашнювати худобу та використовувати молоко як джерело харчування.
Спочатку здатність засвоювати молочний цукор — лактозу — після дитинства була притаманна далеко не всім. Однак у деяких популяціях поширилися генетичні варіанти, які дозволяли організму продовжувати виробляти фермент для її розщеплення.
Завдяки природному добору ця особливість набула поширення серед населення Європи, Східної Африки та Близького Сходу. Сьогодні лактозу здатні засвоювати приблизно 30–35% дорослих людей у світі.
Ще один приклад еволюційних змін пов’язаний із вживанням крохмалистої їжі. Дослідники виявили особливості генів у жителів Анд, зокрема серед представників народу кечуа, які можуть сприяти ефективнішому перетравленню крохмалю.
Науковці припускають, що поширення таких генетичних варіантів пов’язане з традиційним вирощуванням і споживанням картоплі. Ця культура протягом тривалого часу була важливою частиною харчування місцевого населення.
Третій приклад стосується людей, які тисячоліттями мешкають в умовах високогір’я. На великих висотах повітря містить менше доступного кисню, тому організму доводиться пристосовуватися до його нестачі.
У тибетців сформувалися генетичні адаптації, які допомагають забезпечувати тканини киснем. Такі особливості дозволяють організму ефективніше функціонувати в умовах, складних для людей, які звикли жити на рівнинах.
Дослідники також виявили зв’язок між насиченням гемоглобіну киснем і кількістю успішних пологів у жінок, які живуть на великій висоті. Це свідчить про можливу роль природного добору у формуванні фізіологічних особливостей високогірних популяцій.
Четвертий приклад — еволюція кольору людської шкіри. Протягом багатьох поколінь пігментація змінювалася залежно від інтенсивності сонячного випромінювання в різних регіонах світу.
У місцевостях із сильним ультрафіолетовим випромінюванням поширювалася темніша шкіра. Водночас у регіонах із меншою кількістю сонячного світла частіше траплялися світліші відтінки шкіри.
Одним із чинників таких змін могла бути потреба організму виробляти достатню кількість вітаміну D. Сонячне випромінювання відіграє важливу роль у цьому процесі, тому різні умови освітлення впливали на поширення генетичних особливостей.
П’ятий приклад виявився несподіваним, адже стосується короткозорості. Дослідники встановили, що деякі генетичні варіанти, пов’язані з порушеннями зору, з часом ставали поширенішими.
Науковці припускають, що певні гени можуть забезпечувати переваги на ранніх етапах життя, але згодом мати небажані наслідки. Це один із прикладів того, що еволюційні зміни не завжди сприяють покращенню здоров’я.
Природний добір не обов’язково усуває всі генетичні особливості, які можуть спричиняти проблеми в майбутньому. Якщо певна ознака в конкретних умовах допомагає виживанню або розмноженню, вона може поширюватися навіть за наявності негативних побічних наслідків.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
