Автор player 
Україна володіє значними запасами стратегічних корисних копалин, однак до підготовки інвестиційних проєктів уже зараз готові лише кілька десятків родовищ. Навіть на цих ділянках промисловий видобуток не почнеться одразу: інвесторам потрібно перевірити запаси, провести додаткове буріння та розрахувати, чи буде розробка прибутковою.
Серед найбільш перспективних для інвестицій напрямів Перелигін назвав літій, титан, уран, графіт і цирконій. За його словами, кількість українських родовищ, які вже достатньо підготовлені для початку роботи над інвестиційними проєктами, становить лише кілька десятків. Ще кілька десятків ділянок близькі до такого статусу, проте потребують додаткових досліджень.
При цьому готовність до інвестиційного проєкту не означає, що на родовище можна негайно завозити техніку та розпочинати промисловий видобуток. Потрібно уточнити характеристики покладів, провести контрольне буріння та підготувати детальне техніко-економічне обґрунтування. Лише після цього інвестор зможе оцінити майбутні витрати й можливі прибутки.
Україна має значні запаси сировини, необхідної для сучасної промисловості. Літій і графіт використовують, зокрема, у виробництві акумуляторів, титан — в авіаційній та інших високотехнологічних галузях, а уран потрібен для атомної енергетики.
За оцінкою Перелигіна, Україна належить до європейських лідерів за запасами графіту й титановмісних мінералів, а за літієм входить до трійки країн Європи з найбільшими запасами. Якщо порівнювати українську мінерально-сировинну базу з переліками критичних мінералів США та Євросоюзу, її потенціал охоплює приблизно 20–30 найменувань.
Однак наявність покладів сама собою не гарантує прибуткового видобутку. Для міжнародних компаній важливо знати не лише приблизну кількість сировини під землею, а й якість руди, вартість її видобутку, можливості переробки та транспортування, потребу в електроенергії й очікуваний строк повернення інвестицій.
Частину цих показників ще потрібно встановити. Значну кількість українських родовищ досліджували за радянських часів, коли підхід до оцінювання запасів відрізнявся від вимог сучасного інвестиційного ринку. Тоді основну увагу приділяли наявності сировини та її приблизним обсягам, а не повній економічній моделі майбутнього підприємства.
Для залучення міжнародного капіталу геологічні дані необхідно переоцінити за визнаними стандартами, зокрема австралійським JORC або канадським National Instrument 43-101. Такі підходи дають інвесторам змогу оцінювати достовірність даних про родовище та обґрунтованість планів його розробки.
Підготовка проєкту починається ще до будівництва шахти чи кар’єру. Після оформлення права користування надрами оператору потрібно провести додаткову геологорозвідку, дослідити зразки порід, уточнити запаси й визначити технологію видобутку та збагачення. Окремо розраховують витрати на обладнання, інфраструктуру, електроенергію та логістику.
Суттєвою перешкодою для таких розрахунків залишається війна. Великі гірничодобувні підприємства планують роботу на роки вперед, а російські атаки на українську енергетику ускладнюють прогнозування майбутньої вартості електроенергії. Для видобутку, дроблення, збагачення та переробки руди цей показник може мати вирішальне значення.
Щоб збільшити кількість підготовлених до інвестицій родовищ, Україна планує оновлювати геологічну інформацію та розширювати розвідку. Особливу увагу мають приділити центральним регіонам, через які проходить Український кристалічний щит — геологічна структура, пов’язана зі значною частиною перспективних покладів.
Під час нових досліджень планують використовувати геоінформаційні системи, аеророзвідку, дрони, сканери, радари, сучасні методи сейсмічних досліджень і комп’ютерне моделювання. Водночас традиційні методи, зокрема буріння та лабораторне вивчення керна, залишатимуться необхідними для перевірки характеристик родовищ.
Україна також обговорює зі США можливі механізми фінансування підготовчих робіт. Кошти потрібні не лише на майбутнє будівництво видобувних підприємств, а й на геологорозвідку, буріння, лабораторні дослідження, документацію та підготовку техніко-економічних обґрунтувань.
Перелигін вважає, що українські проєкти можуть зацікавити міжнародних партнерів, якщо їхня собівартість буде порівнянною із собівартістю аналогічних проєктів у Казахстані. Водночас конкурувати за ціною з Китаєм складніше через масштабну державну підтримку його гірничодобувної та металургійної промисловості. Серед можливих напрямів розвитку українського видобутку посадовець називає постачання критичної сировини західним країнам, які прагнуть урізноманітнити джерела її отримання.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover