Автор player 
Деякі жінки можуть мати генетичні особливості, завдяки яким їхні очі здатні розрізняти більше кольорів, ніж у більшості людей. Однак додаткового рецептора в сітківці недостатньо: щоб людина справді бачила більше відтінків, її мозок має навчитися обробляти нові сигнали.
Зазвичай людське сприйняття кольорів забезпечують три типи колбочок — світлочутливих клітин у сітківці ока. Вони по-різному реагують на світло різних довжин хвиль, а мозок поєднує їхні сигнали, формуючи кольорове зображення світу.
Проте в деяких людей може бути чотири типи колбочок. Таку особливість називають тетрахромазією. Додатковий тип рецепторів потенційно дає змогу розрізняти відтінки, які для людей зі звичайним триколірним зором здаються однаковими.
За наведеними оцінками, до 12% жінок можуть бути носійками генетичних варіантів, пов’язаних із появою четвертого типу колбочок. Це не означає, що кожна з них бачить більше кольорів: наявність відповідної особливості ще не гарантує незвичайного сприйняття.
Одним із найвідоміших прикладів можливої функціональної тетрахромазії стала американська художниця Кончетта Антіко із Сан-Дієго. Вона називає себе «королевою кольору» та стверджує, що може розрізняти до 100 мільйонів відтінків.
Художниця переносить на полотна кольори, які, за її словами, бачить у природі. У її роботах звичне місячне сяйво може мати не лише білі та жовті тони, а й зеленуваті, рожеві та фіолетові відтінки.
Антіко пояснювала, що не додає ці кольори заради художнього ефекту. Якщо вона малює синюватий або бузковий відтінок на пелюстці рожевої квітки, то, за її словами, справді бачила його в реальності.
Утім, твердження про здатність художниці розрізняти 100 мільйонів кольорів не є доведеним науковим показником. Дослідники, які вивчають її зір, вважають Антіко прикладом функціональної тетрахромазії, але не можуть точно визначити, скільки додаткових відтінків вона здатна побачити.
Річ у тім, що саме око лише сприймає світло та передає сигнали до мозку. Щоб четвертий тип колбочок впливав на сприйняття кольору, мозок повинен обробляти його сигнали як окреме джерело інформації.
Якщо цього не відбувається, людина з чотирма типами колбочок може бачити кольори майже так само, як людина з трьома. Дослідники називають такий випадок слабкою тетрахромазією.
За сильної, або функціональної, тетрахромазії додатковий рецептор дає змогу розрізняти кольори, які неможливо відокремити за допомогою трьох типів колбочок. Саме цей варіант становить особливий інтерес для науковців.
Чому ж у частини жінок потенційна здатність так і не проявляється? Одне з припущень полягає в тому, що мозок не формує необхідних зв’язків для обробки додаткових колірних сигналів.
Дослідники висунули гіпотезу, що Кончетті Антіко могли допомогти багаторічні заняття живописом. Вона малює із семи років і постійно приділяє увагу найменшим відмінностям між кольорами. Можливо, така практика сприяла розвитку її незвичайного сприйняття, однак це поки що лише припущення, а не доведений спосіб розвинути тетрахромазію.
Дослідниця Кімберлі Джеймсон зазначає, що в багатьох носійок відповідних генетичних особливостей додатковий тип колбочок не забезпечує помітної переваги у сприйнятті кольорів. Інакше кажучи, очі можуть передавати більше інформації, але мозок не обов’язково використовує її.
Отже, незвичайний колірний зір залежить не лише від генів і будови сітківки. Важливо й те, як мозок обробляє сигнали від очей, а причини, через які в одних людей ця здатність проявляється, а в інших — ні, вчені продовжують досліджувати.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover