Автор player 
Полярні ділянки твердої поверхні Землі почали підніматися швидше, тоді як поблизу екватора спостерігається протилежний процес. За результатами геодезичного дослідження, ці зміни можуть бути пов’язані з таненням льоду та перерозподілом води на планеті.
Геолог Університету Аристотеля в Салоніках Крістофер Котакис дослідив, як змінювалася висота земної поверхні в різних широтах із 1997 до 2015 року. Для цього він використав вимірювання глобальної мережі станцій супутникової навігації GNSS, які дають змогу фіксувати навіть дуже малі переміщення земної кори.
Аналіз показав, що наприкінці 1990-х років полярні регіони піднімалися приблизно на 0,5 міліметра щороку. До 2015 року швидкість цього руху, за оцінкою дослідника, зросла приблизно до 1 міліметра на рік.
Водночас земна поверхня в нижчих широтах, зокрема поблизу екватора, поступово опускалася. Швидкість цього процесу також збільшувалася протягом досліджуваного періоду.
За поясненням Котакиса, такі зміни означають, що загальна форма твердої Землі стає дещо менш сплюснутою. Йдеться про надзвичайно малі переміщення поверхні, а не про зміни, які можна помітити неозброєним оком.
Одним із чинників цього процесу дослідники називають перерозподіл маси на поверхні планети. Коли великі льодові масиви тануть, їхня вага зменшується, а земна кора під ними може поступово підніматися.
Цей процес називають гляціоізостатичним підняттям. Він пов’язаний, зокрема, з реакцією земної кори на втрату льодовикового покриву після завершення останнього льодовикового періоду.
Сучасне танення льоду в Гренландії та Антарктиді додає до цих змін новий чинник. Вода з льодовиків потрапляє в океани, змінюючи розподіл маси на планеті. Разом із навантаженням на земну поверхню змінюється і гравітаційне поле Землі.
Дослідження виявило ще одну особливість: тверда поверхня планети може ставати менш сплюснутою, тоді як геоїд — модель форми Землі, пов’язана з її гравітаційним полем, — за окремими показниками може змінюватися у протилежному напрямку.
Котакис пояснює, що ці результати не суперечать один одному. Геометрична форма твердої поверхні та геоїд описують різні фізичні характеристики Землі, тому можуть по-різному реагувати на переміщення великих мас води й льоду.
Зміни, виявлені за даними 1997–2015 років, вимірюються частками міліметра та міліметрами на рік. Сучасні GNSS-станції дають змогу відстежувати такі переміщення земної поверхні й досліджувати її реакцію на танення льодовиків та перерозподіл води.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover